Республіканський будинок звукозапису і друку Українського товариства сліпих (РБЗіД УТОС) створено постановою Президії Центрального правління Українського товариства сліпих від 25 січня 1965 року №4. Відтоді були об’єднані цех звукозапису Київського учбово-виробничого підприємства №2 УТОС та друкарський цех журналу «Заклик» в єдину організацію, яка з 30 червня 1965 року по 12 травня 1972 року називалася Будинок звукозапису і друку Українського товариства сліпих.
Згідно з постановою Президії Центрального правління УТОС (протокол №14 від 12 травня 1972 року), у зв’язку з тим, що Будинок звукозапису і друку обслуговував всі підприємства та організації УТОС, розташовані на території України, надалі називати його Республіканський будинок звукозапису і друку (РБЗіД) УТОС. У постанові зазначалося, що «основною діяльністю Республіканського будинку звукозапису і друку є озвучення художньої і політичної літератури для інвалідів Великої Вітчизняної війни та праці по зору, а також друк книг та журналів плоскодрукованим та рельєфно-крапковим шрифтами»…
З 1972 року РБЗіД УТОС був розміщений в історичній будівлі за адресою провулок Тараса Шевченка, 4. Після розпаду Радянського Союзу Республіканський будинок звукозапису і друку пройшов державну реєстрацію в незалежній Україні 15 травня 1992 року.
Відтоді основною метою діяльності РБЗіД УТОС є сприяння у реалізації людьми з інвалідністю по зору права на доступ до інформації у прийнятних для їхнього сприйняття форматах, шляхом видання творів рельєфно-крапковим шрифтом Брайля, збільшеним плоскодрукованим шрифтом та в аудіоформаті.
Пів століття наш Республіканський будинок звукозапису і друку УТОС був єдиним в Україні, який друкував літературу рельєфно-крапковим шрифтом та записував аудіокниги для незрячих людей.
За всі роки діяльності підприємство РБЗіД УТОС видало сотні тисяч книг, журналів та газет шрифтом Брайля, а також періодику плоскодрукованим збільшеним шрифтом для слабозорих. Студія звукозапису РБЗіД УТОС випустила тисячі аудіокниг, які начитували відомі українські диктори, серед них: Микола Козій, Ігор Мурашко, Василь Манько, Галина Шумська та інші. Формат аудіокниг змінювався. Спочатку вони записувалися на бобінних рулонах, потім касетах, дисках, флешках. Сьогодні наші аудіокниги можна знайти в мережі Інтернет. Всі друковані й озвучені видання є основним фондом Центральної спеціалізованої бібліотеки УТОС, а також поповнили фонди інших бібліотек УТОС та спеціальних шкіл для незрячих дітей по всій Україні.
Частина цих видань була надрукована й озвучена за тематичними планами завдяки державній фінансовій підтримці, яка востаннє надавалася РБЗіД УТОС у 2020 році.
Але наше підприємство не припинило діяльність і своїми силами продовжує друкувати книги шрифтом Брайля, газету «Промінь», а також озвучувати художню літературу, видає книги рельєфно-крапковим шрифтом на замовлення.
Колектив РБЗіД УТОС складається переважно з людей з інвалідністю по зору. Це команда досвідчених фахівців, які мають багаторічний досвід з виготовлення книг рельєфно-крапковим шрифтом і запису аудіокниг. Серед них редактори, коректори, друкарі, дизайнери обкладинок, звукорежисери та диктори, які завжди можуть виготовити книгу у різних форматах та на будь-який смак.
БУДІВЛЯ, ОВІЯНА ЛЕГЕНДАМИ І ТАЄМНИЦЯМИ
Будинок, в якому розміщений РБЗіД УТОС, має багато цікавих і таємничих сторінок історії. Ця будівля колись мала зовсім інше призначення. Приміщення РБЗіД знаходиться за адресою провулок Тараса Шевченка, 4 і є пам’ятником архітектури місцевого значення (прибутковий будинок). Він розташований на території пам’ятки археології національного значення «Культурний шар міста Ярослава» та пам’ятки містобудування місцевого значення «Вулиця Хрещатик».
Будинок має чотири поверхи. Він зведений у 1898 році відомим київським архітектором Андрієм Крауссом. До 1894 року вулиця, на якій нині розташований Республіканський будинок звукозапису і друку УТОС, мала назву Козине болото. На місці нашої друкарні у другій половині ХІХ століття знаходилася садиба, яка спочатку належала генерал-майору Костянтину Михайлову. У 1880-1881 роках він збудував двоповерховий будинок, який сьогодні виходить головним фасадом на Софіївську вулицю. А ось будівлю, в якій нині знаходиться наш РБЗіД, К. Михайлов побудувати не встиг, і в 1898 році садиба перейшла до купця першої гільдії Йошера-Лейбе Мошковича Розенталя (кияни називали його Йосип Мойсейович). Не гаючи часу, новий власник розгорнув на ділянці велике будівництво: двоповерхова будівля з боку Софіївської «підросла» на один поверх, а з боку Хрещатицького провулка (колишня вулиця Козине болото) з’явився триповерховий будинок, в якому нині й розміщується наша друкарня. Керував будівництвом відомий київський архітектор Андрій-Фердинанд Кіндратович Краусс.
Історичні джерела кінця ХІХ — початку ХХ століть вказують на те, що саме приміщення, в якому нині розташований РБЗіД УТОС, було спочатку побудоване як готель «Саксонсія». Цікаво зазначити, що на початку ХХ ст. на Думській площі (нині Майдан Незалежності) розташовувалися прибуткові будинки відомих підприємців Я. Бернера та Я. Каплера, а у Хрещатицькому провулку у цьому ж готелі «Саксонія» №4, а також сусідніх «Інтернаціональ» (№5), «Вікторія» (№9) за деякими історичними джерелами діяли таємні будинки розпусти, а в сусідніх трактирах «Париж» та «Новий світ» збиралися злодії. Після встановлення радянської влади тут влаштували фабрику з виготовлення «ширпотребу» для працевлаштування безпритульних жінок. Під час Другої світової війни будинок не постраждав і зберіг свою автентичність до наших днів. Відомо, що до 1972 року у цьому будинку розташовувалося Міністерство соціальної політики України.
Наша будівля має Г-подібну форму, дах у неї двосхилий. Головний фасад симетричний, триповерховий, на високому цоколі. У 1910-х роках був надбудований мансардний четвертий поверх. Фасад зі сторони двору чотириповерховий, усі вікна прямокутної форми. Увінчує фасад багатоступеневий карниз. В інтер’єрі збереглися аркові склепіння на коридорах першого-третього поверхів, автентична ліпнина на стелі кімнатного приміщення і під’їзду.
БАТЬКО «КИЇВСЬКОГО РЕНЕСАНСУ»
Архітектор Андрій Краусс
Як раніше зазначалося, цей дім побудував відомий на той час архітектор Андрій-Фердинанд Кіндратович Краусс. Він народився 28 вересня (10 жовтня) 1859 року в Києві в родині київських міщан. Батько Андрія Кіндрат Іоганович (Іванович) Краусс народився у місті Крейденц (герцогство Саксен-Кобург), за фахом був корзинником. Прибув до Києва у 1843 році, у віці тридцяти років. Отримав посвідку на проживання, а у 1848 році — підданство російської імперії. Був зарахований до васильківських міщан, але залишився у Києві, де спочатку служив прикажчиком у винному підвалі, а пізніше відкрив невеликий готель. У 1848 році Кіндрат Краусс одружився з Христиною Ман, донькою вюртемберзького підданого, та оселився на Лютеранській вулиці, 20 в будинку євангелічного училища. У подружжя народилося шестеро дітей. Серед них були банкіри та навіть австро-угорський консул у Києві.
Про Андрія Краусса відомо небагато, хоча він є автором проєктів багатьох будинків, зведених у Києві наприкінці 1890-х — на початку 1900-х років.
Ми знаємо, що він був лютеранином. У 1886-1890 роках Андрій Краусс працював архітектором Київського університету, отримуючи близько дев’ятисот карбованців на рік. Але цих грошей було замало — в одному з документів він згадує своє важке матеріальне становище. Можливо, це й змусило його залишити службу та повністю присвятити себе приватній практиці. Перші його споруди в Києві датовані 1880-ми роками, найактивніший період проєктної та будівельної діяльності припадає на кінець 1890-х — початок 1900-х рр. Творив в таких архітектурних стилях: неоренесанс, необароко та цегляний.
Андрій Краусс створив понад сотню маєтків для міської еліти Києва. Він є зокрема автором таких відомих споруд міста, як «Замок Річарда Левове серце» на Андріївському узвозі, будівлі готелю «Пале-Рояль» на вулиці Басейній та багатьох інших прекрасних будинків. Андрія Краусса називають батьком «київського ренесансу». Одна з характерних рис його стилю — фасади будівель прикрашені вишуканою ліпниною, найчастіше на них розміщені різні знаки та символи.
Краусса вважали скромною особистістю. Натомість саме він, а не Городецький, був найбагатшим архітектором у Києві. Зараз в історичній забудові міста (вулиці Велика Васильківська, Саксаганського, Шота Руставелі, Богдана Хмельницького та ін.) залишився вісімдесят один будинок, зведений завдяки праці архітектора Андрія Краусса.
Він помер у Києві 4 (17) жовтня 1911 року у віці п’ятдесяти двох років від злоякісної пухлини.
Приємно відзначити, що серед творінь цього талановитого архітектора є й будинок, в якому знаходиться друкарня нашого Товариства.