В цьому році Республіканському будинку звукозапису і друку Українського товариства сліпих виповнюється шістдесят років з дня його заснування і діяльності. Про це свідчить постанова Президії Центрального правління Українського товариства сліпих протокол №4 від 25 січня 1965 року. Відтоді були об’єднані цех звукозапису Київського учбово-виробничого підприємства №2 УТОС та друкарський цех журналу «Заклик» в єдину організацію, яка з 30 червня 1965 року по 12 травня 1972 року називалася Будинок звукозапису і друку Українського товариства сліпих.

Згідно з постановою Президії Центрального правління УТОС (протокол №14 від 12 травня 1972 року), у зв’язку з тим, що Будинок звукозапису і друку обслуговував всі підприємства та організації УТОС, розташовані на території України, надалі називати його Республіканський будинок звукозапису і друку (РБЗіД) УТОС. У постанові зазначалося, що основною діяльністю Республіканського будинку звукозапису і друку є озвучення художньої і політичної літератури для інвалідів Великої Вітчизняної війни та праці по зору, а також друк книг та журналів плоскодрукованим та рельєфно-крапковим шрифтами…

З 1972 року РБЗіД УТОС був розміщений в історичній будівлі за адресою провулок Тараса Шевченка 4. Відомо, що раніше у цьому будинку розташовувалося Міністерство соціальної політики України. Після розпаду Радянського Союзу Республіканський будинок звукозапису і друку пройшов державну реєстрацію в незалежній Україні 15 травня 1992 року.

Відтоді основною метою діяльності РБЗіД УТОС є сприяння у реалізації людьми з інвалідністю по зору права на доступ до інформації у прийнятних для їхнього сприйняття форматах, шляхом видання творів рельєфно-крапковим шрифтом Брайля, збільшеним плоскодрукованим шрифтом та в аудіоформаті.

Будівля, в якій розташований РБЗіД, овіяна легендами та таємницями, а сама історія діяльності Будинку звукозапису і друку також має чимало цікавих сторінок, які ми залюбки погортаємо на шпальтах нашої газети.

Приміщення РБЗіД УТОС знаходиться за адресою провулок Тараса Шевченка 4 і є пам’ятником архітектури місцевого значення (прибутковий будинок). Він розташований на території пам’ятки археології національного значення «Культурний шар міста Ярослава» та пам’ятки містобудування місцевого значення «Вулиця Хрещатик».

Будинок має чотири поверхи. Він зведений у 1898 році відомим київським архітектором Андрієм Крауссом. Будівля була частиною садиби, яка належала купцю першої гільдії Йосипу Розенталю.

До 1894 року вулиця, на якій нині розташований Республіканський будинок звукозапису і друку УТОС, мала назву Козине болото. На місці нашої друкарні у другій половині ХІХ століття була садиба, яка належала майору Костянтину Михайлову. У 1880-1881 роках він збудував під наглядом інженер-капітана Антонова двоповерховий будинок, який сьогодні виходить головним фасадом на Софіївську вулицю. Будівля була маєтком з трьома магазинами на першому поверсі, у дворі знаходилися малоповерхові технічні приміщення.

1898 року садиба перейшла до купця першої гільдії Йошера-Лейбе Мошковича Розенталя (кияни називали його Йосип Мойсейович). Не гаючи часу, новий власник розгорнув на ділянці велике будівництво: двоповерхова будівля з боку Софіївської «підросла» на один поверх, а з боку Хрещатицького провулка (колишня вулиця Козине болото) з’явився триповерховий будинок, в якому нині й знаходиться РБЗіД. Керував будівництвом відомий київський архітектор Андрій-Фердинанд Кіндратович Краусс.

У будинку маєтку, який виходить на Софіївську вулицю, до революції перший поверх був відданий під магазини, на решті двох розміщувалися восьмикімнатні квартири. Фасад будинку прикрашений неоренесансним декором. Вікна у вигляді арок оздоблені рослинними рельєфами та замковим камінням у вигляді гірлянд.

Будинок на Софіївській 3б можна сміливо назвати «будинком акторів». У 1910-1912 роках тут мешкав Михайло Юхимович Медведєв (справжнє ім’я — Меєр Хаїмович Бернштейн) — оперний співак, професор Київського музичного училища, засновник музично-драматичного театру «Ведмідь». За місцем проживання Михайло Юхимович відкрив театральні курси. У 1910-х роках у будинку проживала Марина (Марія) Скибицька — одна з учениць Медведєва, яка стала потім дружиною Михайла Юхимовича та примою його трупи. У 1920-х роках там мешкала Лія Ісааківна Бугова (Ліза Фельдшер) — драматична актриса, народна артистка УРСР.

Історичні джерела кінця ХІХ — початку ХХ століть вказують на те, що саме приміщення, в якому нині розташований РБЗіД УТОС, було спочатку побудоване як готель «Саксонський», а потім як прибутковий будинок з квартирами. Будинок Г-подібної форми, дах двосхилий. Головний фасад симетричний, триповерховий, на високому цоколі, у 1910-х роках був надбудований мансардний поверх. Фасад зі сторони двору чотириповерховий, усі вікна прямокутної форми. Увінчує фасад багатоступеневий карниз. В інтер’єрі збереглися аркові склепіння на коридорах першого-третього поверхів, ліпнина на стелі кімнатного приміщення і під’їзду.

Як раніше зазначалося, цей дім побудував відомий на той час архітектор Андрій-Фердинанд Кіндратович Краусс. Він народився 28 вересня (10 жовтня) 1859 року в Києві в родині київських міщан. Батько Андрія Кіндрат Іоганович (Іванович) Краусс народився у місті Крейденц (герцогство Саксен-Кобург), за фахом був корзинником. Прибув до Києва у 1843 році, у віці тридцяти років. Отримав посвідку на проживання, а у 1848 році — підданство російської імперії. Був зарахований до васильківських міщан, але залишився у Києві, де спочатку служив прикажчиком у винному підвалі, а пізніше відкрив невеликий готель. У 1848 році Кіндрат Краусс одружився з Христиною Ман, донькою вюртемберзького підданого, та оселився на Лютеранській вулиці 20 в будинку євангелічного училища. У подружжя народилося шестеро дітей. Серед них були банкіри та навіть австро-угорський консул у Києві.

Про Андрія-Фердинанда Краусса відомо небагато, хоча він є автором проєктів багатьох будинків, зведених у Києві наприкінці 1890-х — на початку 1900-х років.

Ми знаємо, що він був лютеранином. У 1886-1890 роках Андрій Краусс працював архітектором Київського університету, отримуючи близько дев’ятисот карбованців на рік. Але цих грошей було замало — в одному з документів він згадує своє важке матеріальне становище. Можливо, це й змусило його залишити службу та повністю присвятити себе приватній практиці. Перші його споруди в Києві датовані 1880-ми роками, найактивніший період проєктної та будівельної діяльності припадає на кінець 1890-х — початок 1900-х рр. Творив в таких архітектурних стилях: неоренесанс, необароко та цегляний.

Андрій Краусс створив понад сотню маєтків для міської еліти Києва. Він є зокрема автором таких відомих споруд міста, як «Замок Річарда Левове серце» на Андріївському узвозі, будівлі готелю «Пале-Рояль» на вулиці Басейній та багатьох інших прекрасних будинків. Андрія-Фердинанда Краусса називають батьком «київського ренесансу». Одна з характерних рис його стилю — фасади будівель прикрашені вишуканою ліпниною, найчастіше на них розміщені різні знаки та символи.

Краусса вважали скромною особистістю. Натомість саме він, а не Городецький, був найбагатшим архітектором у Києві. Зараз в історичній забудові міста (вулиці Велика Васильківська, Саксаганського, Шота Руставелі, Богдана Хмельницького та ін.) залишився вісімдесят один будинок, зведений завдяки роботі архітектора Андрія Краусса.

Він помер у Києві 4 (17) жовтня 1911 року у віці п’ятдесяти двох років від злоякісної пухлини.

Хотілося б відзначити, що серед творінь цього талановитого архітектора є й будинок, в якому знаходиться друкарня нашого Товариства.

Наш кор. «Промінь»